Мне подарили

Сообщества

 
10:53 21.08.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Усмішка

Американська версія пісні про гуцулку Ксенюlaugh

Світлина від Баба і кіт.

Метки: усмішка
 
10:18 21.08.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

21 серпня: це цікаво знати

«…Віднесла вода ласкаві зорі,
Що все літо кликали в ріку.
З птицями на білій крутогорі
Горобину пробуєм гірку…»
Дмитро Павличко

21 серпня у народі вшановували Омеляна і підмічали: яка погода цього дня, таким має бути і січень, а також якщо на деревах у серпні багато жовтого листя – осінь буде ранньою.

За церковним календарем 21 серпня вшановують святого Омеляна сповідника, преподобного Григорія, преподобних Зосима, Саватія і Германа, святого Мирона чудотворця, преподобного Григорія Синаїта.

Іменинниками 21 серпня є:

Григорій, Зосим, Мирон, Омелян, Сава.

21 серпня народились:

1888 — Володимир Гадзінський, український письменник, критик. Автор поем «УРСР», «Айнштайн», «Земля», «Заклик Червоного Ренесансу», «Розум», фантастичної повісті «Кінець».

Події 21 серпня:

1652 — син гетьмана Богдана Хмельницького — Тимофій — одружився на дочці молдавського правителя Василя Лупула, що стало приводом для відновлення союзу Молдавії з Україною.

1627 — вийшов перший словник української мови «Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє» Памво Беринди.

1932 — у Венеції відбувся перший міжнародний кінофестиваль.

1943 – у СРСР створено одинадцять перших Суворовських училищ.

1996 — Заснована відзнака Президента України — орден «За мужність».

Чи знаєте ви, що:

У першому друкованому українському словнику «Лексіконъ славеноросскїй альбо Именъ тлъкованіє» (1627 р.) — близько 7 тисяч слів: загальних та власних назв переважно тогочасної церковнослов'янської мови з перекладом та тлумаченням їх українською літературною мовою початку XVII століття.

Метою Беринди при складанні його словника було відновити церковнослов'янську традицію літературної мови і цим протистояти наступові польського католицтва і польської культури. Цей словник відіграв велику роль у розвитку не лише української, а й російської, білоруської, польської, румунської лексикографії.

Ця праця Памва Беринди — найвидатніше досягнення староукраїнського словникарства. Склада­ється з двох частин: «Лексіконь» — церковносло­в'янсько-український словник; та «…Имена свойственная» — зібрання тлумачень топонімів й антропонімів, а також загальних назв неслов'янського походження.

Головні джерела праці — «Лексис…» Лаврентія Зизанія, ономастикони Мак­сима Грека, Мануїла Ритора, тлумачення онімів в антверпенському виданні Біблії (1571). Ви­явлено використання Бериндою словників доби Київської Русі та зарубіжних, староукраїнської глосографії тощо.

Джерелами церковнослов'янського реєстру книги були: Острозька Біблія (всі її книги Старого й Нового Завіту), церковнослов'янські рукописи й друки до поч. 17 ст.

Абсолютна більшість елементів неслов'янського походження, особливо грецьких і латинських, зібраних окремо у 2-й частині праці, супроводяться ре­марками, які вказують на їх запозичення, й українськими відповідниками, що сприяло нормалізації лексики староукраїнської літературної мови на народній основі.

У «Лексіконі…» вмі­щено низку тлумачень енциклопедичного характеру. Значення слова автор розкриває і за допомо­гою етимологічних відомостей. Докладно опрацьовано семантику багатозначних реєстрових слів. Беринда не­рідко вказував на метафоричне й образне вжи­вання слова, вперше в українській лексикографії за­стосувавши ремарки «переносні», «инорѣчнѣ», «метафор.».

«Рідна країна»

Метки: народний календар
 
12:34 20.08.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Цитата дня

Пауло Коельо

Метки: цитата дня
 
09:46 20.08.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

20 серпня: це цікаво знати

Іноді щоб встигнути, необхідно вчасно спізнитися.
Леонід СУХОРУКОВ

У народі існувала така приказка відносно цього дня: «Пимени-Марини — не шукай у лісі малини». З цього дня закінчуються літні грози і починається листопад берези. У минулі часи помітили, якщо у цей день лелеки готуються до відльоту, то осінь буде холодною...

За церковним календарем 20 серпня відзначають Післясвято Преображення Господнього та вшановують преподобного Пимена Многоболізненного, ченця Києво-Печерського монастиря, який жив у ХІІ сторіччі. Багато років хворів, а коли батьки принесли його у лавру аби монахи над ним помолилися, то попросив залишитися на самоті, після чого чудесним образом був пострижений у монахи. Всі 20 років, які жив у лаврі продовжував хворіти, однак не нарікав на Бога, за що отримав дар зцілювати і перед смертю зцілився сам.

Також цього дня згадують святого Митрофана, преподобного Меркурія, преподобного Пимена – постника.

Іменинниками 20 серпня є:

Митрофан, Дементій, Антон, Пимін.

20 серпня народились:

1879 — Катерина Лазаревська, український історик та археограф. Брала участь у підготовці «Історичного словника українського язика», «Опису Новгород-Сіверського намісництва» (1931) та ін.

1924 — Платон Костюк, український науковець, засновник української школи нейрофізіологів. Голова Верховної Ради УРСР (1985—1990). Герой України.

1938 (1939) — Тарас Мельничук, український поет. Автор книги «Князь роси». «Поезіє, будь мені сонцем, будь мені катом, і не треба мені оборонця, і не треба мені прикриття». (Тарас Мельничук)

Події 20 серпня:

1896 — у Києві відбулось освячення кафедрального собору святого Володимира.

1925 — засновано Канівський музей-заповідник «Могила Т. Г. Шевченка». Тепер — Шевченківський національний заповідник у м. Каневі.

Чи знаєте ви, що:

Володимирський собор можна сміливо називати довгобудом 19 сторіччя. До його будівництва долучились два останні російські імператори та чотири архітектори, деякі з світовим ім’ям.

Після того, як у 1852 році почалося збирання пожертв на будівництво собору на честь рівноапостольного князя Володимира, розробку його проекту доручили тридцятирічному петербурзькому архітекторові Івану Штрому. На його думку, майбутній собор мали увінчувати аж тринадцять бань. Проект затвердив імператор Микола І. Однак масштабні задуми вперлися у традиційно нездоланну обставину: бракувало коштів. І тоді з тринадцяти запропонованих бань залишилось сім. У підсумку храм виходив непоказним.

Духовне керівництво звернулося по допомогу до зодчого Олександра Беретті. У 1862 році відбулося закладення собору. Якийсь час справа просувалася успішно. Аж раптом восени 1864 року деякі арки не витримали ваги горішнього ярусу й розсунулися. Беретті відчайдушно відбивався від критиків та врятувати репутацію йому не вдалося. Роботи припинилися. А стіни вже ледь трималися.

І ось до Києва прибув імператор Олександр ІІ. Миттєво знайшлися додаткові кошти, і до міста приїхав фахівець зі світовим ім‘ям Рудольф Бернгард. У 1882 році собор практично завершили зводити. Залишилося внутрішнє оформлення, що тривало ще 11 років.

Саме своїми настінними розписами собор став відомий у всьому християнському світі. Врешті-решт за легендою, образ Богоматері з немовлям з’явився на стіні храму одного сонячного ранку, а Васнєцов тільки обвів його фарбами.

«Рідна країна»

Метки: Календар
 
21:18 19.08.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Усмішка

Світлина від Цинічний Бандера.

Метки: усмішка
 
12:29 19.08.2018
Лариса Коляда опубликовала запись
ShareTweetGoogle++

Соціальні мережі змінили нашу реальність. Останні кілька років інформація про світ навколо приходить до нас із їхніх стрічок. Раніше ми отримували відфільтрований, відредагований, структурований контент із медіа. Він був різний, але ми знали, хто за це відповідає. Якщо якесь медіа діставало нас остаточно, ми припиняли купувати видання, дивитися телеканал чи заходити на сайт.

Про це йдеться у матеріалі UCHOOSE.

Тепер "сміттєвий" контент стукає у наші двері, не питаючи дозволу. На нас ринуть навали фейків, пропаганди, маніпуляцій, корисних ідіотів, популізму, чорного і білого піару, прихованої політичної реклами, брехні заради кліків, грантів чи просто з любові до процесу. Стрічки соцмереж виглядають, як філіал божевільні, навіть у найпритомніших із нас.

Як вижити у ній і залишитись при здоровому глузді? Дотримуйся заповідей медіаграмотної людини! (все-таки медіаграмотність пишеться разом).

Не вір картинкам

Фотошоп має величезні можливості. Навіть школяр за 5 хвилин домалює свастику на український танк, скажімо, батальйону Айдар. І ось уже тисячі репостів кричать нам, що українські добровольці — нацисти і антисеміти.

А як гарно виглядають сім веселок у Коломиї! Рука так і тягнеться натиснути "лайк" і "репост". Особливо, коли автор ще й підписав, що то Боже диво. Наше почуття законної гордості і незнання законів фізики вимагає розповсюдити це. І дарма, що це фото з Пенсильванії, яке науковці спростували ще два роки тому.

А хіба ми пройдемо повз нещасну яснооку дівчинку, яка потребує допомоги? Хто ми — люди або черстві монстри? Звичайно, ми поділимося публікацією з номером картки для допомоги. Навіть якщо дівчинка — цілком здорова і не має жодного стосунку до шахраїв, які "збирають" їй гроші.

Нехай гугл стане твоїм другом. Перевір картинки через Google Images. Щоб відсіяти зайве, обмеж пошук періодом часу, коли відбувалася вказана подія.

Не вір відео

У пропаганду вкидають величезні гроші, яких цілком достатньо навіть, щоб зняти кіно різного ступеня переконливості. Як оці "масові заворушення в Одесі".

Є й простіший шлях. Уже готове відео нарізають на зручні шматки. Тож, якщо обурений герой ніде не говорить, проти чого він обурюється, — можливо, ці місця просто вирізали. Так звернення до Путіна матері загиблого російського солдата перетворюється на звернення української матері до Порошенка.

Забий у гугл чи ютуб ключові слова, наприклад, "Обращение матери солдата" — і велика ймовірність, що ти знайдеш оригінал.

Є ще простіший шлях підробити відео — не треба нічого різати. Лише взяти добре забуте старе відео, перезалити його в інтернет — і вуаля — навчання на Кавказі 2012 року перетворюються на Світлодарську дугу 2016-го. Щоб запідозрити фейк, достатньо придивитися до ландшафту і прислухатися до мови.

Не вір інозенмим медіа

Посилання на іноземні видання звучить, як магія, додає солідності і відкриває для фейків усі двері. Ми звикли довіряти розумним людям із Заходу. Але спочатку варто розібратися, що це за медіа, чи воно справді публікувало цю новину, чи мають його автори упередження — і які.

Наприклад, Bloomberg ніколи не повідомляв про величезне родовище золота у Криму.

А британський сайт The Independent, хоч і звучить солідно, належить росіянам і не раз був помічений у поширенні фейків.

Також не зайве з’ясувати, хто автор новини, що іще він писав, і чи це часом не блог. У блогах часто з’являються випадкові люди, за яких керівництво видання не відповідає. Як у цій історії з Buzzfeed. Топове світове медіа нібито повідомило про табори для сирійських біженців в Україні. Звідти, мовляв, вони ринуть у Європу. Насправді, про це написав блогер Іван Коваль — і це було єдине його повідомлення. Він підсилив його фейковим скріншотом новини "Укрінформу" з посиланням на українського експерта. Ні цитати, ні новини ніколи не існувало.

Не вір цифрам

Цифра завжди звучить переконливо. Особливо якась складна. Чи страшна. Чи і те й інше водночас. Наприклад,як у цьому випадку. Військовий прокурор обмовився, сказавши, що понад 10 тисяч військових "загинули не від бойових дій". Потім він додав, що це безповоротні і санітарні втрати. Поясню: безповоротні втрати — це загиблі, санітарні — поранені. Потім українські медіа, які не знають матчастини, розповсюдили цю цифру, як кількість "небойових" загиблих. Військова прокуратура мусила спростовувати це додатково.

Російська пропаганда активно використовувала цей фейк, доповнюючи "новину" коментарями так званої "ДНР", що "високі небойові втрати пояснюються сутичками російськомовних військових з українськими націоналістами". Лента.ru заявила, що "в Киеве рассказали о двух уничтоженных украинской армией собственных бригадах". "Вести" — про "самоуничтожение украинской армии". "Взгляд" — що "головним ворогом української армії став алкоголізм".

А всього лише й треба було — перевірити цифри. Якби це зробили, то побачили б, що 10 000 — це загальна кількість загиблих військових і цивільних за чотири роки з обох сторін.

Не вір політикам

Вони заявляють те, що хочуть чути їхні виборці. Гречки? Будь ласка! Політ на Марс? Жодних проблем. Хочете зради? Нате вам! От, наприклад, Сергій Тарута торік заявив, що ймовірність розпаду України, втрати суб’єктності і перетворення на сіру зону — 97%. При цьому він посилається на дані Світового банку та Академії наук. Політик спрогнозував, що наприкінці минулого року Україну мало чекати банкрутство і соціальний вибух. То й що, що Світовий банк не передбачає ймовірності розпаду держав, а займається економічними прогнозами? І навіть прогнозує зростання ВВП України на 4%. Але ж влада у нас погана? Погана. Грошей нема? Нема. Зубожіння? Авжеж. От і лягають подібні "новини" на такий благодатний ґрунт, що навіть журналісти не витрачають часу на їхню перевірку. І потім бачимо таку картину:

Не вір дослідженням

З’ясуй, хто проводив дослідження, за якою методологією. Скільки людей опитали, як формулювали запитання. Уся ця інформація має бути на сайті соціологічної організації. Якщо її немає — викреслюй цей твір зі списку тих, яким варто довіряти.

Навіть якщо з переліченим вище усе гаразд — прочитай сам текст або хоча б висновки дослідження, а не його переказ. Можливо, у ньому все з точністю до навпаки, як у цьому звіті Держдепу США про те, що Україна "лідирує щодо порушень прав людини". Є нюанс — йдеться лише про окуповану її частину.

Не вір невідомим експертам

Справжні експерти — добре відомі, мають відповідну освіту, досвід і хорошу репутацію у професійних колах. Мають вагомі успіхи у своїй сфері, інколи — наукові праці. Натомість псевдоексперти часто виринають із небуття, щоб зробити гучну заяву. Наприклад, про участь України у незаконному світовому трафіку зброї. Google показує, що "директор збройних складів" Михайло Кононович мав стосунок до армії лише під час строкової служби і є депутатом-комуністом.

Бувають складніші випадки, коли експерта "створюють" з нуля, щоб у потрібний момент він видавав потрібні коментарі. Як фейкового експерта Пентагону, якого вирахував Bellingcat.

Не завжди варто вірити й відомим експертам, але з ними зазвичай простіше. Вони продаються дорого, не надто часто і переважно відомо або очевидно — кому.

Не вір патріотам

Розумію, що замахуюся на святе. Як не вірити, коли хтось пише, що українські бійці ліквідували пару сотень ворогів? Ну то й що, що немає жодних доказів. Так це ж наші!

Як не вірити, коли волонтер під час великого бою публікує обурений пост про те, що від нас приховують кілька десятків загиблих? Він точно знає, йому сказали перевірені люди. Він же волонтер, врешті-решт. Ну то й що, що вночі цей пост зникне і виявиться, що десятки людей не спали, бо волонтер став жертвою власної паніки? Він же з найкращих міркувань.

Не панікуй, шукай або чекай доказів. В іншому разі — стався до цієї інформації, як до недостовірної. У загиблих є ім’я, прізвище, батьки, друзі, родичі і побратими, є місце служби і командування підрозділу. Це не шило в мішку, яке можна сховати.

Не вір очам

Так, ми можемо помилятися, навіть коли бачимо щось на власні очі. Продовжуючи військову тему — кожен із нас сидить у своєму окопі і бачить лише те, що з того окопу видно. Коли над ним пролітає снаряд, нам нестримно хочеться закричати "Зрада!" Нам страшно і ми хочемо негайних дій. Але правильні дії можуть базуватися лише на точній інформації. І це потребує чесності із собою — визнати, що наші знання обмежені. Або зупинитися і подумати: а як виглядає цей снаряд, а куди і звідки він летить, розпитати командира про ситуацію на ширшій ділянці фронту. І зрада, якщо пощастить, може перетворитися на перемогу.

Завжди шукай першоджерело і докази

Ця заповідь узагальнює усі попередні. Не доведено — неправда. Крапка.

Авторка: Ольга Юркова — авторка ідеї і співзасновниця проекту StopFake.org

 
10:12 19.08.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

10 кумедних прикмет про свекруху та невістку: навмисне не придумаєш!

10 кумедних прикмет про свекруху та невістку: навмисне не придумаєш!

Спілкування зі свекрухою для багатьох жінок (не для всіх, тому що бувають різні ситуації та різні люди) перетворюється на катування. І не тільки тому, що мама чоловіка намагається втручатися в усі сімейні справи, коментуючи і радячи. А й тому що часом між двома жінками стоїть стіна непорозуміння і роздратування.

Нашим предкам це було відомо не з чуток. Тому і народилася маса прикмет, дотримуючись яких можна було убезпечити свою родину і налагодити взаємини з мамою коханого.

1. Щоб свекор і свекруха любили обраницю сина треба під час першого візиту в їхню оселю стати на порозі обома ногами, а потім злегка зістрибнути.

2. Якщо на весіллі перший тост піднімуть за свекруху, то в молодій сім'ї буде мир і спокій.

3. Дорогий подарунок на весілля від свекрухи — до забезпеченого життя молодят.

4. Щоб свекруха не була жадібною на весіллі під час благословення батьками молодим потрібно поклонитися якнайнижче.

5. Якщо в перший рік після весілля молоду дружину підстриже свекруха, чоловік ніколи не буде зраджувати.

6. На весіллі мама нареченого повинна бути одягнена в сукню, але не в костюм. Інакше не уникнути розлучення.

7. Щоб сім'я була завжди забезпеченою і не знала бідності, свекрусі ні в якому разі не можна дозволяти перестилати ліжко на подружньому ліжку.

8. Будь-які подарунки, отримані від свекрухи, треба приймати з вдячністю. Навіть якщо вони вам не подобаються. Якщо ж в подарованій свекрухою сукні, наприклад, ви себе погано почуваєте, прочитайте молитву. Вважається, що такий крок допоможе очистити енергетику даної речі.

9. Щоб свекруха прийняла майбутню невістку як дочку, в перший день знайомства потрібно подарувати їй шоколадні цукерки.

10. Якщо свекруха на весіллі говорить багато про майбутніх онуків, в найближчі кілька років в сім'ї навряд чи з'являться діти.

Ось такі забавні прикмети існують про стосунки свекрухи та невістки.

http://www.rivne1.tv/Info/?id=83015

Метки: прикмети, свекруха, невістка
 
09:44 19.08.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

19 серпня: це цікаво знати

«Прийшов Спас – пішло літо від нас».
Народні прикмети

19 серпня ми відзначаємо двонадесяте свято Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. На спомин про появу перед Ісусом Христом на горі Фавор пророків Мойсея та Іллі, що свідчило про те, що саме Ісус є Спасителем роду людського, Сином Божим.

У народі ж це свято називається Другим, або Яблучним Спасом, бо саме цього дня у церкві освячують яблука. Звичайно, до церкви приносять й інші плоди: горох, жито, виноград, мед та різні трави, що символізує плодючість і розквіт усього створеного на землі.

Жінки, у яких померли діти, колись до Спаса взагалі не вживали яблук, бо існувала легенда, що на Спаса матір Божа роздає дітям золоті яблучка, однак малюкам, батьки яких порушили обітницю, яблук не дістається.

Селяни до Спаса намагалися вже зібрати зернові, а знахарки востаннє заготовляли цілющі зілля. Також цього дня поминають родичів, моляться за загиблих воїнів, спасіння душі та щедрий врожай.

З приводу погоди у цей день говорили: «Прийшов Спас – бери рукавиці про запас».

19 серпня народились:

1902 — Олесь Донченко, український письменник. Автор багатьох віршів, казок та поповідань для дітей та юнацтва, романів «Зоряна фортеця», «Золота медаль», повістей «Школа над морем», «Розвідувачі нетрів», «Лукія».

Події 19 серпня:

1914 — створено керівний орган Українських Січових Стрільців — Українська бойова управа.
1930 — у Полтаві створено Інститут сільськогосподарського будівництва.
1960 — у СРСР був відправлений на орбіту космічний корабель з двома собаками на борту — Білкою та Стрілкою. Політ успішно закінчився 20 серпня.
1989 — парафія святих Петра і Павла у Львові (настоятель — о. Володимир Ярема) першою в Україні вийшла з підпорядкування Руської Православної Церкви й оголосила себе частиною УАПЦ.
1989 — у Хмельницькому відкрили пам'ятний знак, що увічнив пам'ять жертв репресій 1930—1940-х і початку 1950-х років.

19 серпня святкують:

  • День пасічника
  • Всесвітній день гуманітарної допомоги
  • Преображення Господнє

Чи знаєте ви, що:

За часів Київської Русі мед та віск були основними товарами нашого державного експорту та постачалися в усі країни середньовічного світу.

Медові напої користувалися надзвичайною популярністю, і наші предки знали тисячі рецептів їх приготування. Усі церковні свята в народі так і звались – «медами». Бджільництво у князівській державі користувалося надзвичайною пошаною.

Зокрема, у «Правді Ярослава», давньоруському кодексі законів, бджільництву було присвячено аж сім розділів – найбільше з усіх ремесел.

Україна посідає п’яте місце у світі за об’ємами виробництва меду – після Китаю, Індії, Аргентини та США. Всього у світі налічується більше 60 видів меду. Більшість з них виробляється у нас. А найціннішого – акацієвого – меду українські бджолярі взагалі отримують найбільше у світі!

Мед — один із самих безпечних продуктів — більшість шкідливих бактерій не можуть існувати в ньому.

Щоб зібрати 500 грамів меду, бджоли облітають навколо світу більше одного разу. За своє життя одна бджола збирає 0,8 грамів меду.

Мед може зберігатися невизначений час. Його не потрібно ставити у холодильник. У сухій кухонній шафі при кімнатній температурі він ніколи не зіпсується. Мед, знайдений в гробниці царя Тута, до цих пір їстівний.

«Рідна країна»

Метки: Календар
 
17:14 18.08.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Майк Йогансен: "У царстві тіней буду розмовляти українською..."

Хлопчик із химерним іменем Майк Йогансен народився 28 жовтня 1895 року у Харкові. Батько його Гервасій Йоганнсен (прізвище писалося з подвоєнним Н) – небагатослівний викладач німецької мови, його дід – волосний писар із с. Екау недалеко Мітави (Латвія). Не кохання поєднало батьків: просто татко не хотів іти до армії, тому спішно одружився, завів дітей. Взаємоповага, піклування про сім’ю породили кохання.
Мати Михася Ганна Федорівна Крамаревська (звідси псевдонім поета – М.Крамар) заворожувала дітей оповідями про славних старобільських пращурів-козаків. Серед них козак Грицько Скараний 12 разів тікав із турецької неволі. У полоні познайомився з Мігелем Сервантесом, втікачі стали побратимами. Загинув Грицько, посаджений на криваву палю. Його син, теж Грицько, пішов рятувати батька, а звільнив із турецької неволі Андреа, рідну сестру Сервантеса. Іспанка вийшла заміж за визволителя і зажила в Україні.
Літературознавці з «компетентних органів» цікавилися «німецькістю» прізвища Майка Гервасійовича, навіть пропонували змінити. Майк Йогансен же ніколи не йшов на компроміси, у анкетах, зазначаючи національність, тупо писав – німець.
У родині було четверо дітей: два хлопчики та дві дівчинки, усім їм початкову освіту давав батько. Майкові татусь загадував читати «Фауста» Гете в оригіналі. Михась мріяв про подорожі, вивчав мови, знав усі мови Європи. Свій перший вірш написав, ні, вирізав ножем на дверях льоху. То був твір німецькою мовою про старість і смерть. У «Автобіографії» Йогансен писав, що в гімназії учив тільки математику, знання з інших наук давало читання книжок. Уже у гімназії уклав збірку із поезій німецькою та російською мовою й усі купно спалив. Не пив, не курив і не знав жінок. Обожнював футбол, хоч був невисоким і слабосилим.
Вперше українською завіршував студентом Харківського університету. Готуючись до випускних іспитів, Майк переїхав учителювати до Полтави, де прожив у неопалюваній хаті сувору зиму. На час закінчення вишу (1917) він володів англійською, німецькою, французькою, знав старогрецьку й латину, скандинавські та слов’янські мови. Українською Йогансен почав писати з 1918 року, коли згасла надія на державність.
У час першого «голодомору інтелігенції України» (1918 – 1922) Майк разом із батьком саджали лушпиння картоплі, тільки цим і живилися: троє із шести (батько, брат і сестра) померли, тому й виткалися гіркі слова:
Сій же.
Пазурями землю копай,
Лушпайа
Сій бараболі –
Ще карам не край,
Ще боротись довго за волю.
1921
Втім важкі часи не завадили поетові одружитися, присвятити коханій першу збірку «Д’горі» (1921) і скласти колискову для сина Віктора.

Згодом Майк зняв присвяту в усіх наступних виданнях, а син жив із бабусею, Ганною Федорівною Йогансен. Освіту Майк мав енциклопедичну, невпинно поглинав нові знання та інформації, про Йогансена говорили: «з Майка був до біса здібний лінгвіст, але стільки ж обдарований він був і для сприйняття технічних знань… в той же час будучи пристрасним спортсменом майже з усіх видів спорту». Особливо любив полювання, теніс, більярд і романчики з художницями. Мисткиня Алла Гербурт стала його другою дружиною.
Народилася вона 27 грудня 1901 року в Харкові в сім’ї інженера-технолога, професора Харківського технологічного інституту Вікентія Гербурта-Гейбовича. Батько походив із польської шляхти, мама — з родини сільського вчителя. У Харківському художньо-промисловому інституті Алла Гербурт навчалася в класі Івана Падалки. Коли вони познайомилися, Алла української мови не знала, листувалися вони російською мовою. Згодом дівчина почала писати дитячі твори та ілюструвати їх. Йогансен кожного року видавав по збірці поезій, започаткував «химерну прозу» своїм романом «Пригоди Мак-Лейстона, Гаррі Руперта та інших», повістю «Подорож ученого доктора Леонардо та його майбутньої коханки Альчести у Слобожанську Швейцарію», який ілюструвала дружина; став засновником вітчизняного нарису, а ще… написав праці з теорії літератури, уклав граматики і словники, переклав із усіх європейських мов; брав участь у складанні українського правопису 1928 року. На мовній конференції з прийняття правопису Йогансен оголосив доповідь про те, щоб бути далі від Кремля, від зросійщення, треба українцям перейти на латинку. Цей виступ – заявка на розстріл. Відчуваючи тінь залізних крил мертвого крижня сталінізму, у розпалі атеїзму і виховання павликів морозових, Майк написав:
Гей, єднайтесь, пацани усіх країв,
Утріть носи собі й своїм батькам…
Ви знаєте, хто ми й чого вам треба,
Не ждіть батьків і матерів,
Наплюйте теж на нагороду з неба.
Нарешті Майк мав власне (хоч кооперативне) житло: 3 кімнати (без кухні) у будинку «Слово». Алла хотіла дітей, Майк, був проти, але 15 серпня 1929 року у них народився син Гайочок. Жити б, любити б, але Алла закохалася у Михайла Бойчука. Обоє одружені, мали дітей, але кохання сильніше. Майк дуже переживав розрив з Аллою. У січні 1936 р. писав своєму другові Миколі Бажану в Київ: «З жінкою розійшлися ми остаточно. Так сказать, назавжди. Жаліти мене не треба. Я не з таких, кого жаліють. Я курю». Переживав, що Бойчук не пішов із родини, що Алла очікувала дитину. 25 листопада 1936 р. Бойчука арештували, а 10 грудня в Алли Гербурт народилася дочка, яку вона назвала на честь матері Михайла Ганною. Тоді Йогансен знайшов собі забавку: як запеклий мисливець, він у квартирі голосно сурмив, бігав разом із собаками, набивав набої, готуючись до полювання. А жив над Тичиною і той не дуже радів «полюванню». Зрештою, вони з Тичиною помінялися квартирами. А ще Майк одружився втретє. Йогансен писав:
Ах, життя моє – кругле, як м’яч,
Пружне й палюче – як любов.
Палай. Злітай. Смійся. Плач.
Цілуй дужче, знов і знов.
Майк був одним із трьох найкращих харківських більярдистів і став королем більярду, тому мав позачерговий безкоштовний вхід до клубу у Харкові. А сталося це так. У день відкриття письменницького клубу більярдистів бажаючому треба було зіграти в американку «на викидку»: той, хто переграє В. Маяковського, оголошувався королем більярду. Маяковський переграв усіх бажаючих. Володимир Сосюра вибіг із клубу зі сльозами на очах і наткнувся на Майка Йогансена. Щирий безпосередній Володька поплакався другові.
У цей час Маяковський запропонував фору в чотири кулі, але бажаючих встати на ґерць не було. І раптом зайшов Майк Йогансен. Він відмовився від фори і запропонував битися на рівних. Домовилися грати на ганьбу з контрою: якщо в перших двох партіях трапиться нічия, грати третю. Кинули монетку, починати випало Йогансену. Він вдало розбив пірамідку і почав заганяти кулі в лузи. Ніхто не наважувався розмовляти, чути було лише стукіт кия. Маяковський спокійно пив пиво «Нова Баварія» з солоними сухариками. Йогансен виграв партію.
Маяковський не розраховував зустріти гідного суперника. Він примружився, прицілився, розбив пірамідку і теж зіграв блискуче – жодного удару для Йогансена. Виграш мала вирішити контра. Маяковський починав третю партію. Він замовив ще пляшку пива, запропонував партнеру випити, але Йогансен відмовився експромтом:
«Хто шукає сили в «Новій Баварії»,
тому загрожують аварії».
Маяковський впевнено розпочав вирішальну партію і раптом … промазав! Йогансен схопив кий і відігрався. Однак на четвертій несподівано помилився. Тепер уже відігрався Маяковський. Після кількох взаємних відіграшів Йогансен поклав ще дві кулі і виграв. Майк у захваті стрибав навколо столу і щось вигукував, але, пам’ятаючи про закони гостинності, запропонував партнеру реванш.
Гра була на ганьбу, тому поет-трибун заліз під більярдний стіл, звідки голосно і виразно продекламував пушкінську «Пташку божу». До речі, за спогадами Гнєдича саме в Україні О. Пушкін почув вираз «ластівка «пташка Божа».
Так Майк Йогансен став королем більярду.
Микола Шеремет назвав Йогансена «останнім із могікан» романтизму і виніс вирок: «Ми вважаємо за злочин і реакційність писати такі вірші сьогодні». Слово «злочин» сказано – і мертвий крижень злапав творця.
Пізньої ночі 18 серпня 1937 р. у харківській квартирі на вул. Червоних письменників, 5 було арештовано Йогансена, як «члена антирадянської, націоналістичної організації, яка прагне шляхом терору й збройного повстання відірвати Україну від Радянського Союзу». На допитах поет нікого не топив, не приховував своїх поглядів: «я говорив, що Остап Вишня – ніякий не терорист, що саджають людей безвинних у тюрми. Я стверджував, що арешти українських письменників є результатом розгубленості й безсилля керівників партії і Радянської влади». 28 жовтня Майк мав відзначати 42 роки, у переддень 27 жовтня «на честь 20-ї річниці Великої революції» Майка Йогансена розстріляли. «У царстві тіней буду розмовляти українською,» – сказав Майк перед розстрілом.

http://uahistory.com/topics/famous_people/7050

Метки: видатні люди, Майк Йогансен
 
11:06 18.08.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

20 цитат унікального психолога Олександра Свіяша

Чудовий психолог, цитати якого ми підібрали сьогодні,відомий багатьом. Всерйоз прочитавши всього лише витяги з роздумів Олександра Григоровича Свіяша, можна дійсно оцінювати це заняття як індивідуальний психоаналіз, а при вдалому збігу обставин, і як психотерапію.

♦ Хто сказав, що людина обов’язково повинна мати сім’ю? Це міф і не більше того. Набагато краще виглядає щасливий холостяк, ніж нещасна пара, в якій кожен сам мучиться і одне одного мучить.

♦ Ви весь час будете отримувати те, що засуджуєте, з чим боретеся. І так буде тривати до тих пір, поки ви не зміните своє ставлення до людей або обставин, дозвольте їм бути такими, якими вони є в реальності, а не такими, якими ви б хотіли їх бачити. Тобто, змінюватися потрібно саме вам, а не іншим людям.

♦ Якщо у тебе виникла любов до якоїсь людини, вона вам нічого не повинна!

♦ Відчуй себе сьогодні тим, ким хочеш стати завтра.

♦ Чоловік ображається на дружину, тому що він думав, що вона здогадається, що йому завтра знадобиться біла сорочка. Дружина ображається на чоловіка, бо вона думала, що він здогадається купити їй квітів. Дитина ображається на батьків, тому що вони повинні були здогадатися, що їй потрібен новий конструктор, і т. д. Тобто спочатку ми придумуємо, як повинні вести себе інші люди. Потім переконуємося, що вони себе так не поводять. І ображаємося на них за це. Це нормально, адже в божевільні ще й не те буває.

♦ Кожна людина вигадує собі свій набір недоліків, а потім десятиліттями побивається з цього приводу. Ну що ж, теж заняття.

♦ Змінити можна тільки себе, але хто ж з цим погодиться? Набагато звичніше засудити оточуючих і кинутися в бій за їх удосконалення.

♦ Якщо ваш «опонент» знаходить спосіб дістати вас, то ви повинні бути йому вдячні, тому що він намацав саме ту цінність, якій ви надаєте надлишкове значення! Тому будь-який скандал – це добре! Фактично це безкоштовна діагностика ваших ідеалізацій! І не тільки діагностика, а й лікування.

♦ Дайте коханому (чи коханій) гуляти на максимально довгому повідку – він найміцніший.

♦ Якщо намагатися зрозуміти сенс подій, що відбуваються з вами, то можна швидко опинитися на прийомі у психіатра.

♦ Наш організм – смітник для емоційних покидьків. Він як може засвоює і бореться з ними, а потім здається. Захворювання є формою протесту організму проти того, що ви влаштували з нього смітник.

♦ Життя не може бути ні справедливим, ні несправедливим, оскільки все в ньому має причини і наслідки.

♦ Наш дух визначає наше буття. Здоров’я в голові, а не в аптеці!

♦ Будь-яка ситуація – це не привід для переживань, а всього лише привід для роздумів про причини подій, що відбуваються.

♦ Подобатися всім – завдання практично нездійсненне. Принаймі, при житті.

♦ «Не осуджувати» зовсім не означає, що ви повинні ставати таким, як та людина, яка вам не подобається.

♦ Ви можете залишатися таким, як вам хочеться, але важливо вміти не впадати в довгі переживання, якщо щось не збігається з вашими очікуваннями.

♦ Любов – субстанція, при наявності якої абсолютно не страшно наступити на горло власному егоїзму, а навіть, навпаки, приємно.

♦ Життя підбирає людей в сімейні пари таким чином, щоб кожен з подружжя руйнував цінності, яким надає надмірне значення інший член подружжя.

♦ Зазвичай, ми швидко забуваємо про свої успіхи і концентруємося на невдачах. Це неправильно, потрібно завжди пам’ятати про свої досягнення – вони дають нам сили для взяття нових рубежів.

♦ Якщо на вашому вікні вивіска: «Життя – це боротьба» або «Мені ніколи не знайти мого єдиного», вам люб’язно організують таке життя, про яке ви заявили.

http://www.tutkatamka.com.ua/nathnennya/psihologiya/20-citat-unikalnogo-psixologa-oleksandra-sviyasha/

Метки: 20 цитат
 
09:40 18.08.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

18 серпня: це цікаво знати

Кохання окрилює, але янголом не робить.
Юрій МЕЛІХОВ

У дохристиянські часи у ці дні наші предки запалювали перше осіннє вогнище. Під час таких свят, вшановуючи домашнє вогнище, обмазували, білили і розмальовували піч та комин. А молодь на гуляннях влаштовувала жартівливі похорони мухам, комарам та іншим комахам.

У народі в цей день вшановується пам'ять святого Євстигнія. У минулі часи на Євстигнія їли сиру цибулю з хлібом, сіллю і квасом, від чого були здоровими. А у кімнатах розвішували зв'язки цибулі — щоб повітря очищалось. У давнину у цей день визначали погоду на грудень: «Який Євстигній — такий і грудень».

Щодо погоди підмічали: "Блідий Місяць на негоду – чистий і яскравий на хорошу погоду.

За церковним календарем, 18 серпня відзначають Передсвято Преображення Господнього, а також вшановують мученика Євстигнія, преподобного Іова, священномучеників Анфіса і Фавія, мученика Понтія Римлянина, праведницю Нонну.

Іменинниками 18 серпня є:

Євстигній, Іов, Нонна, Григорій.

18 серпня народились:

1836 — Олександр Кониський, український перекладач, письменник, видавець, педагог, громадський діяч. Автор слів пісні «Молитва за Україну».

Чи знаєте ви, що:

Пам’ятник посмішці. У Львові на вулиці Вірменський знаходиться єдиний у світі пам’ятник Посмішці. Відкритий у 2001 році, пам'ятник замінюють кожні сім років, і теперішній стоїть з 2008 року. Це робота львівського скульптора і карикатуриста Олега Дергачова. Пам'ятник Посмішці — чарівна риба. За словами автора, це натяк на те, що посмішку у наш час майже поховано: всюди хаос та сумні події. Треба вчитися радіти.

Одна з найменших трамвайних систем у світі. Трамвайна система селища Молочне (АР Крим) довжиною 1480 м, є не тільки найменшою в Україні та на пострадянському просторі, а також однією з найменших у світі трамвайних систем. Вона була створена пансіонатом «Берег» для перевезення відпочиваючих, однак трамваєм користуються всі бажаючі. Таким чином, він є повноцінним громадським транспортом.

В Україні є шведське село. На території України існує єдине шведське поселення – в селі Зміївка Херсонської області. Це поселення нині відоме в Швеції як „Гаммальсвенскбю” (тобто „Старе шведське село”). Воно було засновано в 1782 році після того, як туди прибули шведські поселенці, депортовані Катериною ІІ з острова Даго (нині – естонський острів Хіюмаа) на щойно завойовані Російською імперією землі. На сьогодні населення села шведського походження складає 120 чоловік. Граматика і словоформи шведської мови, якою вони говорять, збереглися на рівні 18-го сторіччя.

«Рідна країна»

Метки: Календар
 
12:09 17.08.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Усмішка

Світлина від Баба і кіт.

Метки: усмішка
 
10:32 17.08.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Цікаві і незвичні звичаї українського подружжя

© forum.vinograd.info

Ви чули про щорічні ярмарки на дівчат; про ідентифікацію жінки "не людиною", можливість дружини отримати право голосу на громадських зборах, забравши його у свого ж чоловіка ...? Минуле повсякдення українців рясніє всякими диковинками й цікавинками. Про деякі з тих, що побутували у подружньому житті українців, читайте тут.

1. Батьки домовилися — діти виконують

Наприкінці ХVІ ст. серед українців побутував так званий "заговор малолітніх". Згідно з ним, батьки неповнолітніх дітей домовлялися про їхнє майбутнє одруження. Угода передбачала й розмір посагу/віна, а порушення її супроводжувалося значною матеріальною компенсацією.

2. Жінка робить — чоловік розплачується

Ще у ХVІІІ ст. чоловіків вважали відповідальними за поведінку своїх дружин, тому за порушення останніх карали саме їх (чоловіків).

3. Ярмарки для нежонатих

На бойківсько-гуцульському пограниччі та серед українців Закарпаття вкінці ХІХ — на поч. ХХ ст. спостерігався звичай проведення щорічних весняних ярмарків на дівчат. Суть його полягала у тому, що дівчата, разом з матерями, і хлопці шлюбного віку сходились на ярмарок. Перші причепурювалися якнайкраще і ставали рядами, а парубки ходили, зупинялись біля тієї, що сподобалась та заводили розмову, виходячи з гурту. Частіше всього такі розмови завершувались вінчанням. При цьому парубки дуже часто були немісцеві.

Пимоненко М. Ідилія

4. Жінка — не людина

У бойків і гуцулів жінку не вважали рівноцінною чоловікові: вона повинна була йти чи їхати на возі позаду нього; йти пішки, коли чоловік їхав збоку на коні; тягар частіше всього несла жінка. Й досі де-не-де на Бойківщині можна зустріти наступну ідентифікацію: коли питають про стать дітей, то кажуть: "дівка чи дитина"; коли говорять про дорослих, то — "жінка чи людина".

5. Право вибору на Полтавщині

На рубежі ХІХ-ХХ ст. дівчата Полтавщини та Чернігівщини мали юридичне право самі обирати чоловіка, без тиску батьків: вони могли звертатись до суду за дозволом на укладення шлюбу.

6. Поділ майна

Не зважаючи на становище жінки у сім’ї, вона завжди мала частину майна, яке належало виключно їй. Це була материзна — її весільний посаг, що міг включати не тільки "скриню" (одяг, рушники, хустки тощо), а й худобу та ґрунт.

7. Житлові питання

Частіше всього українська жінка переходила жити в дім до чоловіка.

8. Молодість проходила дуже швидко

Через постійне народження дітей, важку фізичну працю, уже в 30-35 років жінки виглядали старими, буквально "чорніли".

Пимоненко М. З лісу

9. Б’є — отже любить

Суспільство ХІХ — поч. ХХ ст. не засуджувало "повсякденне "обґрунтоване" насильство чоловіка над жінкою".

10. Сімейні проблеми вирішували усією громадою

Бували випадки, коли громада передавала право участі у сільських зборах дружині, виявляючи таким чином зневагу до чоловіка-пияка чи марнотратника.

11. Про зраду

Позашлюбні стосунки чоловіка не були чимось надзвичайним. Натомість позашлюбні стосунки жінки одразу ж засуджувались. Проте й вони зустрічались, зокрема, на Наддніпрянщині наприкінці 1920-х рр. такі стосунки мали 7,8% селянок.

http://www.tutkatamka.com.ua/cikavinki/cikavi-i-nezvichni-zvicha%D1%97-ukra%D1%97nskogo-podruzhzhya/

Метки: Цікаві і незвичні звичаї українського подружжя
 
10:05 17.08.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Найвеселіший письменник Всеволод Нестайко

Народився Всеволод Зіновійович Нестайко 30 січня 1930 року в м. Бердичеві на Житомирщині. Його батьки – лід і полум’я: тато – син греко-католицького священика, січовий стрілець, пізніше боєць Української Галицької армії, знав п’ять мов, був на дипломатичній роботі; мама – викладач російської словесності, сестра милосердя в Російській імператорській армії.
Сам великий анекдотчик згадував, що з’явився у перерві між читанням Ремарка: «Акушер, старий єврей, каже: «Мадам! У вас, здається, з’явився письменник!» І з пологового будинку мене перевезли на вулицю Пушкіна».
200px-Obl_toro_1Про своє дитинство письменник розповідав: “…Я чомусь згадую самотність. Так уже склалося. Тата свого я не пам’ятаю. Скільки не напружую пам’ять – згадую лише цукерки, якими він мене частував у той вечір, коли прощався з нами… І ще згадую цирк і фокусницю Клео Доротті… Це було в Харкові. Мама повела мене й сестру в цирк, що трохи розрадити після того. як тато поїхав. Згодом виявилося, що поїхав назавжди”. Він загинув у 1933 році в радянському концтаборі.
Рятуючись від голоду, в 1933 році мама – вчителька з двома дітьми переїхала в Київ, де мешкала її сестра, і почала викладати російську мову та літературу в 56-ій школі. Саме з цих років Всеволоду і запам’яталась самотність: хворобливого хлопчика («мабуть, немає такої дитячої хвороби, окрім рахіту, якою б не хворів у дитинстві») мама зачиняла дома, а сама бігла на роботу.
У 1941 р. хлопчик звідав страшні будні війни, окупації, два довгих дитячих роки поневірянь, голоду, страху облав і неволі. Про це він розповідав: «Ми не змогли виїхати, бо я знову захворів. Мамине серце розривалося навпіл. У Москві була моя сестра, що вчилася там, в інституті. Два роки ми нічого про неї не знали. Навчання продовжував у підпільній школі, які організувала мама для дітей. Згадує письменник і націлений у нього чорний отвір дула німецького автомата на Куренівці, де на старому закинутому кладовищі з іншими хлопчиками рвав горіхи. «Жартівливому бистроокому Павлуші куля пробила скроню – він саме повернувся до мене, хотів щось сказати. Тільки вбивши Павлушу, німець побачив, що то хлопець, дитина. І в мене вже не вистрелив. Ніколи було, поспішав…». Після війни, простудіював самостійно дев’ятий клас, склав екстерном екзамени і закінчив школу зі срібною медаллю (була одна четвірка з фізики).
«Я не зогледівся, як несподівано виріс. Витягнувся майже під два метри, і ото дивина — перестав бути рудим. І раптом збагнув, що даремно поспішав вирости, що дитинство — найпрекрасніша, найщасливіша пора людського життя. І так мені захотілося повернутися назад! Назад — у дитинство. Та нема у часу дороги назад. Час іде тільки вперед…»
200px-Obl_toro_3З 1947 року Всеволод Нестайко навчався на філологічному факультеті Київського університету. У 1952 році закінчив виш, почав працювати в журналі «Барвінок». Пізніше він – редактор видавництва «Молодь», з 1957 року по 1987 рік 30 років! – редактор у видавництві «Веселка». Був дуже вимогливим до себе і до інших. Якщо раптом проскакувала помилка, приходив із київським тортом, схилявся перед редактором і казав: більше ніколи.
Перше оповідання В. Нестайка для дітей побачило світ у 1954 році в журналі «Барвінок». Цього ж року одружився з молодшою на рік філологінею Світланою. Знайшлася у них донечка Ольга – майбутній філолог. Мешкали у Києві на Дружби Народів, згодом на Шовковичній.
Перша збірка «Шурка і Шурко» вийшла 1956 року. Відтоді автор написав чимало цікавих і дотепних книжок для дітей. Розповідаючи про своє бажання стати дитячим письменником, Всеволод Нестайко зазначив: «Всі болі розтоптаного війною мого дитинства викликали жагуче бажання знову повернутися в те дитинство і спробувати пережити його по-іншому, по-новому, не так, як жилося, а так, як мріялося, – сонячно, весело, цікаво, з пригодами не трагічними, а комічними, радісними, щасливими».
Якось Михайло Слабошпицький поцікавився, чому Нестайко над усім сміється, чи немає нічого святого. «А як розібратися, що святе? Хіба наші діти», — почув у відповідь.
У 33 роки в Ірпені при вині та шашликах гусар, який випити любив, але ніколи на чотирьох не ходив, подарував світові найкращий український дитячий роман «Тореадори з Васюківки».

Телефільм, створений за повістю «Тореадори з Васюківки», здобув «Гран-Прі» на Міжнародного кінофестивалі у Мюнхені (1968), на Міжнародному фестивалі в Алегзандрії (Австралія) – головну премію (1969); кінофільм «Одиниця з «обманом» (за однойменною повістю) отримав премію на Всесоюзному кінофестивалі в Києві (1984) і спеціальний приз на Міжнародному фестивалі у Габрово (1985). Всеволод Нестайко написав понад 30 книжок для дітей, виходив накладами 30–50 тисяч примірників, отримував великі гонорари.
knigi
У 1979 році книжка «Тореадори з Васюківки» внесена до Особливого Почесного списку Г.-Х. Андерсена як один із видатних творів сучасної літератури для дітей. «Це високомистецький посібник із відновлення людської подоби в одному окремо взятому читачеві. І поки хоч одна людина буде прагнути ввійти в царство Боже й нестерпно сумуватиме за власною дитинністю, чистотою й відкритістю, книжку Нестайка будуть читати.».
Дитяча бібліотека міста Дружківка (під Краматорськом на Донеччині) за рішенням самих дітей носить ім’я Всеволода Нестайка.
Останні місяці 84-річний письменник не виходив із дому, хворів на цукровий діабет, осліп.
16 серпня 2014 р. сонячний майстер мусив померти. У царство тіней Всеволода Зіновійовича Нестайка проводжали: 83-річна вдова Світлана Пилипівна, 60-річна донька Ольга, двоє чорнявих онуків — Антон, 30 років, та на два роки молодший Андрій, який приїхав із зони АТО. Поховали Всеволода Зиновійовича на Байковому цвинтарі біля письменника Віктора Баранова.

http://uahistory.com/topics/famous_people/3810

Метки: письменник, Всеволод Нестайко
<< назад вперед >>
Мы — это то, что мы публикуем
Загружайте фото, видео, комментируйте.
Находите друзей и делитесь своими эмоциями.
Присоединяйтесь
RSS Алексей Н
Войти